Поекритика

Вірш не дуже вдалий...але щирий

Я вирізала з мрамору квітки
Я на зимовій шибці шкрябала послання
І відчували нутрощі, що час іти...
Бо на орбіті-почуттів незаплановані ці дивні коливання.....

Куди іти? До кого? І головне Навіщо?
Чи взагалі чекають там мене?
Я знаю-Новина не зазвучала втішно
Та коли бачу вас мене аж зло бере

Ти вже її....Не хочу я повернень...
Бо повертають лиш зіпсований товар....
З твоїм кохання заробила лиш мігрень
Я вже втомилась від безглуздих чвар...

Ну що ж...Мабуть прощатися не будем...
Я лиш зберу валізи і піду...
І вже немає для розмови тем
Я лиш ці вицвіти на згадку залишу

Мій мармур - льод, в нім виріжу - квітки,
Як на замерзлій шибці це послання.
Душа відчула те, що час іти...
Бринять орбітою ці дивні коливання.....

Куди іти? До кого? Як? Навіщо?
Чекають взагалі десь там - мене?
Не прошепоче новина, - я знаю, - втішно,
Та ж, раптом, душу зло не проковтне.

Ти вже її... Я не приму повернень...
Бо повертають лиш зіпсований товар....
З твого кохання що мігрень, і черви в червень,
І - втома дика од безглуздих чвар...

Ну що ж... Прощатися не будем...
Я лиш зберу валізи і піду...
Розмови теми ми (не МИ!) забудем.
Зів’януть вицвіти, всю випивши біду.

...зі сподіванням на дійсно кращу кінцівку ...

Оманливі очі - вистріл гвинтівки
Ми вміємо лукаво посміхатись
Як завжди не вистачає готівки...
Щоб романтично так кохатись..

Чуємо в слухавці слова до болю знайомі
«Ваш абонент поза зоною досяжності»
Приймати зрадників, гостинно так, у домі
І дивуватись цінам їх продажності...

А потім кажемо, що абсолютно інші
Не помічаємо, що лиш для себе...
Маскуємо мораль у ніші
А ще натомість проклинаєм небо.....

Радий вітати шанувальників української поезії

Сподіваюсь знайти в клубі Творців, що пишуть гарні вірші, що зможуть подолати початковий відбір і попадуть до поетичних Збірок, які ми видаємо.
З повагою, очільник ЛітПорталу Севама
Лісник.

Хотілося б глянути на свої помилки

Морок
охопить вулицю.
Справді
це все не збудеться.
Нащо ж
питаю знову я,
ходим
по місті голими?
Дивно
і якось соромно,
лячно
і трохи холодно
Душу
відкривши й голову.
Дійсно
це не на довго все.
Звиклись
з своїми ролями,
хворі
чужими долями.
Кволі
чужими ранами,
кинув
і Бог нас праведний.
В тиші
ми за мембранами
Голі -
по барабану нам!!!

Лісник пісаў(ла) (17 чэр. 2009 12:26

) :

Радий вітати шанувальників української поезії

Сподіваюсь знайти в клубі Творців, що пишуть гарні вірші, що зможуть подолати початковий відбір і попадуть до поетичних Збірок, які ми видаємо.
З повагою, очільник ЛітПорталу Севама
Лісник.

Як це я могла пропустити такий потрібний, нам аматорам, клуб.
А чи можна запитати де ви видаєте збірки і як до них попасти? Чи ви самі вибираєте авротів поезій? Чи ви заглядали у мої вірші?, які є на форумі ПОЕЗІЯ

Невже ж ця тема завмерла назавжди? Так би хотіося розвивати її.
Чекаю на здорову критику моїх віршів.

Справа в тім, що ми всі хочемо уваги до своїх персон і своїх творів... а вникати в суть віршів наших товаришів по перу - не дуже спішимо... от і завмирає тема...
Наталіно,
хочете здорової критики смвоїх віршів - зверніть увагу на вірші інших...

"ЯК ХОЧЕТЕ, ЩОБ ЧИНИЛИ З ВАМИ, ТАК І ВИ РОБІТЬ"

Давно не заглядала до цього клубу. Пробую оживляти свій клуб-"ХТО МИ Є" .

На вашу заувагу, щодо " звертати увагу на інші вірші" відповідаю - Я ТАК І РОБЛЮ. Зайдіть на форум поезії і побачите, що я часто даю свої коментарі і завжди читаю всі написані твори. Заглянула і у ваш доробок, Крім двох написаних віршів, чомусь ви перестали писати. Чому? Шкода занедбувати талант. Пишіть.