В чому вимірюється патріотизм?

Питання дуже спірне, з якого боку не розглядай. Якщо казати про любов до України - виникає питання, чи є патріотами своєї країни вихідці з СРСР, які вважають, що саме СРСР - їхня Батьківщина, а Україні приділяють лише територіальне значення, де вони живуть. Чи є патріотами українські діаспоряни, які працюють на благо іншої країни? З іншого боку, де міра патріотизму? Як повинен захищати свою країну справжній патріот? І чи правильно вимірювати свій патріотизм міркою "а що країна дала мені, щоб я ставав у ряди її захисників"?

Я хочу процитировать некоторых классиков. Надеюсь, ни у кого не хватит глупости говорить что они "дураки" и ничего не понимают в жизни.

"Патриотизм - чувство безнравственное."/Лев Толстой/

"Патриотизм - это свирепая добродетель, из-за которой пролито вдесятеро больше крови, чем от всех пороков вместе."/Александр Герцен/

"Патриотизм - это последнее прибежище негодяя."/Сэмюэл Джонсон/

"Патриотизм - убеждение, что твоя страна лучше других потому только, что именно в ней ты родился."/Бернард Шоу/

Поэтому, лично для меня патриотизм не должен идти линией агрессивности и нетерпимости. И не стоит никогда прикрываться патриотическими лозунгами, чтобы совершать преступления. И вообще патриотизм личное дело каждого, и не надо заставлять народ быть патриотами. Я, например, не хочу жить в государстве где все равны, как на подбор, все патриоты, все ходят в национальном колоре и как один кричат Слава Украине!!! Попахивает Германией 33-его года. Посмотрите к чему привёл массовый национал-патриотизм. Космополиты с их идеями тоже имеют право на жизнь. Я лично уважаю их мировозрение.
Как я уже писал ранее, для меня патриотизм должен выражаться в мелочах, именно в этих безобидных, не вредящих никому мелочах. Это путь мирной любви к родине.

З цими цитатами зовсім не погоджуюся. Ящо Вам подобається совдепія то живіть в ній. А я хочу жити в Вільній Україні.
Моїй Україні

Я вірю в майбутнє твоє, Україно!
Стежиною праці й щасливих висот
Ти йдеш у світи, ти постаєш із руїни,
Вселяєш надію у рідний народ.

Надію про те, що, з'єднавшись докупи,
Ми зможем здолать перешкоди віків.
Підняти людей, що опустили вже руки,
Від синіх Карпат до далеких морів.

Знущалися з тебе пани і царі,
Топтали твою солов'їную мову,
Народ твій стирали з обличчя землі,
Та ти не здалась, відродилася знову.

Вкраїно, Шевченком омріяна воля
Знайшла твій народ, стала як оберіг.
Оспівана Лесею, милістю Бога,
Ти квітнеш красою із року й у рік!

З тобою у серці дійдем до мети!
Знайдем собі щастя, знайдем собі долю.
Знайдем собі стежку, і будемо йти
До мрії, надії, любові.

Вкраїно! Я вірю в твоє майбуття,
У щастя, що створили своїми руками,
Якщо ти в основі людського життя,
Ми житимем довго 4 віками!
Це говорить про мене.

А вы считаете что вот вы сейчас живёте в "Вільній Україні"?))

И ещё, если можно, обьясните мне где вы в моём посте увидели намёки на то что я хочу жить в "совдепии", а то я в упор не вижу. Или у вас всего два понятия, либо истинный национал-патриот (попросту говоря "нацист") или сторонник совдепии?

Патріот...Це той,хто готовий померти за БАТЬКІВЩИНУ.Хто знає і поважає її мову.Хто вболіває за неї і робить все можливе,аби гідно представити Батьківщину іншим.От воно як!

Жити в Україні, включатися у її розбудову, ставати на захист її буття, не соромитися сказати-так, я є український патріот!
Нацизм пришивають всім тим хто вважає себе патріотом.
Живучи на чужині, я ніколи не відмовилась бути українкою. Працюю і допомагаю Україні у силах моїх можливостей. Пересадити дерево, без коріння, ніколи не прийметься. А коринь не вирвеш. Глибоко він вріс у свою землю. Ось так у нас багатьох, хто покинув свою землю не зі своєї волі. Схиляю голови перед патріотами України.

Гарне маємо гасло-" Україна там де МИ". Мабуть це ми запозичили в євреїв. Бо, де б вони не були, вони ніколи не відмовляються від Ізраїля і завжди допомагають своїй державі. Зараз нараховують 5 мільйонів українців поза Україною. Багато з них тримають паспорти України. Коли приходить голосування, вибирати президента України, всі як один голосують. Мільйони гривнів пересилається в Україну. Грошова допомога надається- школам, лікарням, стихійним лихам, наділяються стипендії малозапезпеченим дітям. Всього не перелічиш.

Давно замечено, что патриотизм просыпается у тех людей которые не живут на родине. Да только название этому "псевдо патриотизму" давно уже придумано правильное - ностальгия по родине.

ханджа пісаў(ла) (10 жнів. 2009 22:21

) :

Давно замечено, что патриотизм просыпается у тех людей которые не живут на родине. Да только название этому "псевдо патриотизму" давно уже придумано правильное - ностальгия по родине.

До певної міри ви праві. Настальгія за рідною землею завжди присутня. Однак не всі мають лиш ці почуття. Багато таки є патріотами свого краю. Багато не відмовилися українського громадянства і мріють колись повернутися назад. Як знаєте є 4 хвилі емігрантів.
Четрерта хвуля, це вже теперішні заробітчани, які приїхали на заробітки. Чималенько з них вже повернулися в Україну.

На мою думку державі аболютно однаково на якій мові ти говориш. Найголовніше те, що ти робиш для неї, для добробуту співвітчизників, та загалом всієї країни. Своєї держави цуратись не можна.
Справжній патріот України має гордо через усе життя пронести звання Українця. Це і є справжній патріотизм.

я вважаю що важко бути патріотом держави в якої майже нема політики і все чим вона може похвалитися це "чорноземи і Шевченко",але з іншого боку це дає якийсь стимул зробити для своєї держави більше кращого...
я думаю що патріот - це той хто відстоює інтереси своєї держави...і намагається зробити щось для її добробуту....