Найдовший Спільний твір про Україну

МанЮфКа спасибі за ідею! тепер вперед!
Проза чи поезія вирішувати вам! Головне правило - кожен може написати тільки чотири рядки (але можна продовжити, якщо хтось після вас уже скреативив) - коли це поезія, якщо ж буде проза - чотири речення (те саме, що й із поезією)
Починаймо!

Україно моя, знедолена вільна державо! Що болить, чим ти засмучена? Може розкажеш малому мені. Не журись моя рідна, я вірю!

Я вірю, що ти нас не забудеш. Згадаєш коли настануть важкі часи. Бо ми тебе любимо і будемо захищати не на життя, а на смерть.

Захищатимемо поезією, прозою, відчайдушними вчинками. Ми боротимемося за тебе люба Вкраїно! Пам'ятай, що ми тебе не забули, твої діти просто на деякий час заснули і забули про кольорові сни. Сьогодні ти відкрила їм очі - українці починають бачити кольорову райдугу...

Веселка....вона не того кольору знедолення та постійного страху,на ній наче пробивається ті, нам такі знайомі пшеничні лани,чудові гаї, а що вже говорити про запашні червоні маки....

Колись один поет назвав Тебе "золотою квiткою", але ж нема такiх слiв щоб сказати якi в Тебе лани й поля, якi високi хвилi пiдiймаэ Днiпро...

Дніпро! Яка могуча річка в тебе,Україно! Яка природа і її краса тебе обіймає! Як можна тебе не любити,коли сонечко так яскраво світить над тобою? Коли Бог допомагає нам жити? Коли калина зацвітає гарними квіточками? Україно, ти знаєш,що ми найкращі в цілому світі. недаремно ми боролись за свою волю, за свої надії,ми будемо кращі...Україно!

Рідна наша ненько Україна, твої землі безкраї, твої води цілющі, твої лани родючі, а головне у тебе є ми... твої нескорені сини,...ми повстаненем, і плечем-до-плеча, віковими дубами, будем стояти на чатах твоєї свободи!

Нехай забуде народ про чуже хоч на мить
І згадає,яка в нього багата Батьківщина...
Повертайтесь назад,емігранти усі-
Разом воскресимо Україну

КОХАНА

Є лише одна країна в світі,
Що її « коханою» зовуть,
Їй співають пісню мов дівчині
І любов у серці бережуть.

В неї очі синьо волошкові,
І пшенична довгая коса.
Червоніють губи мов калина,
Солов’їна мова, як роса.

Вона скроплює далекі полонини,
Шле цілунки верхів’ю Карпат,
У обіймах і Донбас і Київ,
Всіх кохає! В хвилях перекат.

То ж єднаймось всі в її любові,
Бо вона «кохана» для усіх,
Нею сповнана душа, б’ється в тривозі,
Витріть сльози, хай лунає сміх!
-----------------------